Великий тлумачний словник сучасної мови

відлунювати

відлу́нювати

-ює, недок., відлунити, -ить, док. перех. і неперех.

Відбивати звуки, віддавати луною.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відлунювати — відлу́нювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. відлунювати — ВІДЛУ́НЮВАТИ, ює, недок., ВІДЛУНИ́ТИ, и́ть, док., що і без прям. дод. Відбивати звуки, віддавати луною. Глухо десь одлунював [плач] в саду (П. Тичина); Всі кричать “ура”, і старий яр довго відлунює молоді голоси (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  3. відлунювати — ВІДЛУ́НЮВАТИ (про звук — віддаватися луною), ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ВІДДАВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
  4. відлунювати — ВІДЛУ́НЮВАТИ, ює, недок., ВІДЛУНИ́ТИ, и́ть, док. перех. і неперех. Відбивати звуки, віддавати луною. Всі кричать "ура", і старий яр довго відлунює молоді голоси (Ю. Янов., II, 1954, 209); Щось відгукнулося в лісі: "Аго-о-ов!...  Словник української мови в 11 томах