відріз
відрі́з
ч.
1》 род. -у. Дія за знач. відрізати 1-3).
Голову (руку) давати на відріз — уживається для запевнення когось у правдивості, правильності сказаного.
2》 род. -а.Кілька метрів тканини на костюм, плаття тощо.
3》 род. -а. Гвинтівка з відрізаною частиною дула; обріз, утинок.
Великий тлумачний словник сучасної української мови