відсічений

відсі́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до відсікти 1), 2).

|| відсічено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. відсічений — відсі́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відсічений — ВІДСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відсі́кти 1, 2. На Оксенових людей посипався сніг, відсічені кулями гілки (Григорій Тютюнник); Це було останнє, що він бачив у своєму житті, – свої відсічені закривавлені руки (В.  Словник української мови у 20 томах
3. відсічений — ВІДСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсікти́ 1, 2. І враз відсічена петля Безсило впала (Стельмах, Жито.., 1954, 91); На Оксенових людей посипався сніг, відсічені кулями гілки (Тют., Вир, 1964, 532).  Словник української мови в 11 томах