відсічений

ВІДСІ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відсі́кти 1, 2.

На Оксенових людей посипався сніг, відсічені кулями гілки (Григорій Тютюнник);

Це було останнє, що він бачив у своєму житті, – свої відсічені закривавлені руки (В. Малик);

І враз відсічена петля Безсило впала (М. Стельмах);

Відсічений від основних сил полк опинився в оточенні (з газ.);

// відсі́чено, безос. пред.

Те, що заважає, повинно бути одсічено (Б. Левін).

Значення в інших словниках

1. відсічений — відсі́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відсічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відсікти 1), 2). || відсічено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відсічений — ВІДСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсікти́ 1, 2. І враз відсічена петля Безсило впала (Стельмах, Жито.., 1954, 91); На Оксенових людей посипався сніг, відсічені кулями гілки (Тют., Вир, 1964, 532).  Словник української мови в 11 томах