відсічений
ВІДСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсікти́ 1, 2.
І враз відсічена петля Безсило впала (Стельмах, Жито.., 1954, 91);
На Оксенових людей посипався сніг, відсічені кулями гілки (Тют., Вир, 1964, 532).
Словник української мови (СУМ-11)