відучити

відучи́ти

див. відучувати.

Значення в інших словниках

1. відучити — відучи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відучити — ВІДУЧИ́ТИ див. віду́чувати.  Словник української мови у 20 томах
3. відучити — ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. — Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).  Словник синонімів української мови
4. відучити — ВІДУЧИ́ТИ див. віду́чувати.  Словник української мови в 11 томах
5. відучити — Відучити, -ся см. відучувати, -ся.  Словник української мови Грінченка