Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
вічноквітучий —
ВІЧНОКВІТУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який постійно квітне, укритий квітами. В архітектурному плані висячі сади являли собою піраміду, що складалася з чотирьох ярусів-платформ. Піраміда нагадувала вічноквітучий зелений пагорб (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах