в'ючений

в'ю́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до в'ючити.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. в'ючений — в'ю́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. в'ючений — В'Ю́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до в'ю́чити. Народ тягнувся юрбами до центру, на в'ючених мулах і верблюдах пробивалися купці крізь натовп (Р. Іваничук); Караван зупинився: в'ючені домашнім скарбом кочівників верблюди відчули запах води (із журн.  Словник української мови у 20 томах