в'янучий

в'я́нучий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до в'янути.

Значення в інших словниках

1. в'янучий — в'я́нучий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. в'янучий — В'Я́НУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до в'я́нути. Дбайливо политі і старанно підстрижені, вони [квіти] красувалися серед в'янучих трав (В. Собко); Запаморочливо пахло в'янучим листям, хмелем і калиною (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах