в'янучий

В'Я́НУЧИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до в'я́нути.

Дбайливо политі і старанно підстрижені, вони [квіти] красувалися серед в'янучих трав (В. Собко);

Запаморочливо пахло в'янучим листям, хмелем і калиною (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. в'янучий — в'я́нучий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. в'янучий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до в'янути.  Великий тлумачний словник сучасної мови