в'янь

В'ЯНЬ, і, ж., рідко.

Те, що зів'яло.

Різні запахи приніс з собою вітер – торішньої в'яні, диму, верболозу... (Ю. Мартич);

* У порівн. Стрічки святих глаголів, нанизані густо біля себе, пахли далекими часами, ніби в'янь лісового зілля (К. Гриневичева).

Значення в інших словниках

1. в'янь — в'янь іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. в'янь — -і, ж., рідко. Те, що зів'яло.  Великий тлумачний словник сучасної мови