гайда
га́йда
I виг., у знач. присудк. сл., розм.
Уживається як заклик, спонукання іти куди-небудь: ідіть, ходім.
|| Уживається для означення швидкого руху.
Гайда звідси — геть звідси.
II -и, ж.
Земельний наділ общинників у ранньосередньовічній Англії; пізніше – одиниця земельної площі (приблизно 120 акрів).
III -и, ж.
Болгарський, сербський, польський музичний інструмент типу волинки.
Великий тлумачний словник сучасної української мови