гайдабура

гайдабу́ра

-и, ч., діал.

Пустун, бешкетник.

Значення в інших словниках

1. гайдабура — ГАЙДАБУ́РА, и, ч., діал. Розбишака, бандит, опришок (у 2 знач.). І крівцею над Босфором Червоніють мури, Що річками розливали Хижі гайдабури (П.  Словник української мови у 20 томах
2. гайдабура — див. бешкетник; непокірний  Словник синонімів Вусика
3. гайдабура — ГАЙДАБУ́РА, и, ч., діал. Пустун, бешкетник.  Словник української мови в 11 томах
4. гайдабура — Гайдабура, -ри м. Разбойникъ. К. Досв. 209, 218.  Словник української мови Грінченка