гайдабура

ГАЙДАБУ́РА, и, ч., діал.

Розбишака, бандит, опришок (у 2 знач.).

І крівцею над Босфором Червоніють мури, Що річками розливали Хижі гайдабури (П. Куліш);

Приставши за перших успіхів Хмельницького до козацтва, він [Голка] не може порозумітися з козацькими низами – дейнеками, лугарями, гайдабурами (М. Зеров);

// Пустун, бешкетник.

– Щоб тобі чортів у пеклі фотографувати! Гайдабура! Геть! (В. Нестайко).

Значення в інших словниках

1. гайдабура — -и, ч., діал. Пустун, бешкетник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гайдабура — див. бешкетник; непокірний  Словник синонімів Вусика
3. гайдабура — ГАЙДАБУ́РА, и, ч., діал. Пустун, бешкетник.  Словник української мови в 11 томах
4. гайдабура — Гайдабура, -ри м. Разбойникъ. К. Досв. 209, 218.  Словник української мови Грінченка