Значення в інших словниках
-
галунець —
галуне́ць іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
галунець —
ГАЛУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до галу́н¹. Видали навіть два шматки сріблистого галунця й звеліли пришити собі їх на погони (П. Козланюк).
Словник української мови у 20 томах
-
галунець —
ГАЛУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до галу́н¹. Видали навіть два шматки сріблистого галунця й звеліли пришити собі їх на погони (Козл., Сонце.., 1957, 86); — Де ваш син? — грізно гаркнув на це голосіння кривоносий жандарм з срібними галунцями під великим орлом на кашкеті (Козл., Ю. Крук, 1957, 386).
Словник української мови в 11 томах
-
галунець —
Галун, -ну м. Квасцы. Нате і мій галун до церкви. Ном. № 6434. ум. галунець, галунчик. Аф. 354.
Словник української мови Грінченка