галунець

Галун, -ну

м. Квасцы. Нате і мій галун до церкви. Ном. № 6434. ум. галунець, галунчик. Аф. 354.

Значення в інших словниках

1. галунець — галуне́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. галунець — -нця, ч. Зменш. до галун I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. галунець — ГАЛУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до галу́н¹. Видали навіть два шматки сріблистого галунця й звеліли пришити собі їх на погони (П. Козланюк).  Словник української мови у 20 томах
4. галунець — ГАЛУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до галу́н¹. Видали навіть два шматки сріблистого галунця й звеліли пришити собі їх на погони (Козл., Сонце.., 1957, 86); — Де ваш син? — грізно гаркнув на це голосіння кривоносий жандарм з срібними галунцями під великим орлом на кашкеті (Козл., Ю. Крук, 1957, 386).  Словник української мови в 11 томах