гармоніка
гармо́ніка
-и, ж.
1》 Загальна назва групи пневматичних музичних інструментів, у яких джерелом звука є металеві язички.
Губна гармоніка — духовий язичковий музичний інструмент.
2》 В акустиці – складові тони, які виникають внаслідок коливання всієї маси тіла, що звучить, і коливань частин цього тіла.
3》 розм. Те саме, що гармонія II.
Великий тлумачний словник сучасної української мови