гафель

га́фель

-я, ч.

1》 мор. Похилий брус, закріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги, який служить для піднімання прапорів і сигналів на кораблі.

2》 Частина стовбура ясена або клена, з якої виробляють фанеру.

Значення в інших словниках

1. гафель — га́фель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гафель — ГА́ФЕЛЬ, я, ч. 1. мор. Підвішена під кутом до щогли рея, до якої кріпиться верхня кромка вітрила. На палубі кипіла робота. Марсовий Клюкін з боцманом Парфеновим та двома матросами спритно видиралися по вантах, прибивали до гафелів паруси (З.  Словник української мови у 20 томах
3. гафель — га́фель (голл. gaffel, букв. – вила) 1. Дерев’яний похилий брус, укріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги. До Г. кріплять край косого вітрила. 2. Частина стовбура ясена або клена, з якої виробляють фанеру.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. Гафель — Р. в Німеччині, найдовша (ліва) притока Ельби; довж. 343 км; гол. притока Шпрее; судноплавна.  Універсальний словник-енциклопедія
5. гафель — ГА́ФЕЛЬ, я, чол. 1. мор. Похилий брус, закріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги, який служить для піднімання прапорів та сигналів на кораблі. Корабельний прапор поплив угору зупинився на гафелі й залопотів на вітрі (Дмитро Ткач, Жди..  Словник української мови в 11 томах