гафель
ГА́ФЕЛЬ, я, чол.
1. мор. Похилий брус, закріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги, який служить для піднімання прапорів та сигналів на кораблі.
Корабельний прапор поплив угору зупинився на гафелі й залопотів на вітрі (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 29);
На палубі кипіла робота. Марсовий Клюкін з боцманом Парфеновим та двома матросами спритно видиралися по вантах, прибивали до гафелів паруси (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 263).
2. Частина стовбура ясена або клена, з якої виробляють фанеру.
Словник української мови (СУМ-11)