гафель
ГА́ФЕЛЬ, я, чол.
1. мор. Похилий брус, закріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги, який служить для піднімання прапорів та сигналів на кораблі.
Корабельний прапор поплив угору зупинився на гафелі й залопотів на вітрі (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 29);
На палубі кипіла робота. Марсовий Клюкін з боцманом Парфеновим та двома матросами спритно видиралися по вантах, прибивали до гафелів паруси (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 263).
2. Частина стовбура ясена або клена, з якої виробляють фанеру.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гафель — га́фель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гафель — -я, ч. 1》 мор. Похилий брус, закріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги, який служить для піднімання прапорів і сигналів на кораблі. 2》 Частина стовбура ясена або клена, з якої виробляють фанеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гафель — ГА́ФЕЛЬ, я, ч. 1. мор. Підвішена під кутом до щогли рея, до якої кріпиться верхня кромка вітрила. На палубі кипіла робота. Марсовий Клюкін з боцманом Парфеновим та двома матросами спритно видиралися по вантах, прибивали до гафелів паруси (З. Словник української мови у 20 томах
- гафель — га́фель (голл. gaffel, букв. – вила) 1. Дерев’яний похилий брус, укріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги. До Г. кріплять край косого вітрила. 2. Частина стовбура ясена або клена, з якої виробляють фанеру. Словник іншомовних слів Мельничука
- Гафель — Р. в Німеччині, найдовша (ліва) притока Ельби; довж. 343 км; гол. притока Шпрее; судноплавна. Універсальний словник-енциклопедія