гафель
ГА́ФЕЛЬ, я, ч.
1. мор. Підвішена під кутом до щогли рея, до якої кріпиться верхня кромка вітрила.
На палубі кипіла робота. Марсовий Клюкін з боцманом Парфеновим та двома матросами спритно видиралися по вантах, прибивали до гафелів паруси (З. Тулуб);
Корабельний прапор поплив угору, зупинився на гафелі й залопотів на вітрі (Д. Ткач);
На її гафелі майорів англійський прапор, а на вершечку грот-щогли голубий вимпел сяяв вигаптуваними золотом, з герцогською короною над ними, літерами “Е. Г.” (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).
2. Деревина ясена або клена, яка має розгілля.
З гафеля виготовляють фанеру з гарним малюнком (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гафель — га́фель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гафель — -я, ч. 1》 мор. Похилий брус, закріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги, який служить для піднімання прапорів і сигналів на кораблі. 2》 Частина стовбура ясена або клена, з якої виробляють фанеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гафель — га́фель (голл. gaffel, букв. – вила) 1. Дерев’яний похилий брус, укріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги. До Г. кріплять край косого вітрила. 2. Частина стовбура ясена або клена, з якої виробляють фанеру. Словник іншомовних слів Мельничука
- Гафель — Р. в Німеччині, найдовша (ліва) притока Ельби; довж. 343 км; гол. притока Шпрее; судноплавна. Універсальний словник-енциклопедія
- гафель — ГА́ФЕЛЬ, я, чол. 1. мор. Похилий брус, закріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги, який служить для піднімання прапорів та сигналів на кораблі. Корабельний прапор поплив угору зупинився на гафелі й залопотів на вітрі (Дмитро Ткач, Жди.. Словник української мови в 11 томах