гафель

га́фель

(голл. gaffel, букв. – вила)

1. Дерев’яний похилий брус, укріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги. До Г. кріплять край косого вітрила.

2. Частина стовбура ясена або клена, з якої виробляють фанеру.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гафель — ГА́ФЕЛЬ, я, чол. 1. мор. Похилий брус, закріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги, який служить для піднімання прапорів та сигналів на кораблі. Корабельний прапор поплив угору зупинився на гафелі й залопотів на вітрі (Дмитро Ткач, Жди.. Словник української мови в 11 томах
  2. гафель — га́фель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. гафель — -я, ч. 1》 мор. Похилий брус, закріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги, який служить для піднімання прапорів і сигналів на кораблі. 2》 Частина стовбура ясена або клена, з якої виробляють фанеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гафель — ГА́ФЕЛЬ, я, ч. 1. мор. Підвішена під кутом до щогли рея, до якої кріпиться верхня кромка вітрила. На палубі кипіла робота. Марсовий Клюкін з боцманом Парфеновим та двома матросами спритно видиралися по вантах, прибивали до гафелів паруси (З. Словник української мови у 20 томах
  5. Гафель — Р. в Німеччині, найдовша (ліва) притока Ельби; довж. 343 км; гол. притока Шпрее; судноплавна. Універсальний словник-енциклопедія