гегеп

геге́п

виг.

Вигук, що супроводжує, виражає падіння, звалювання.

Значення в інших словниках

1. гегеп — геге́п вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гегеп — ГЕГЕ́П, виг., розм. Уживається як присудок за знач. геге́пнутися. Я схитнувся, поточився, З Індиком гегеп униз! (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
3. гегеп — Гегеп меж. = геп.  Словник української мови Грінченка