глаголиця

глаго́лиця

-і, ж.

Одна з двох абеток старослов'янської мови.

Значення в інших словниках

1. глаголиця — глаго́лиця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. глаголиця — (грам.) азбука (праукраїнська)  Словник чужослів Павло Штепа
3. глаголиця — ГЛАГО́ЛИЦЯ, і, ж. Одна з двох абеток старослов'янської мови. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти – кирилицю і глаголицю...  Словник української мови у 20 томах
4. глаголиця — • глаголиця - одна з найдавніших слов'ян. азбук. Більшість учених вважає, що її створив бл. 863 просвітитель слов'ян Кирило (див. Кирило і Мефодій) для старослов'янської мови, яка стала першою міжслов'ян. літ. мовою. Про походження Г. немає єдиної думки.  Українська літературна енциклопедія
5. глаголиця — Одна з найдавніших (виникла, ймовірно, перед 862-63) слов'янських абеток, створена у відповідній звуковій системі; щодо джерел г. дотепер нема остаточної думки; автором...  Універсальний словник-енциклопедія
6. глаголиця — Глаго́лиця, -ці, -цею (азбука)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. глаголиця — ГЛАГО́ЛИЦЯ, і, ж. Одна з двох абеток старослов’янської мови. Найдавніша, що дійшла до нас, слов’янська писемність знає два алфавіти — кирилицю і глаголицю...  Словник української мови в 11 томах