гноблячий

гно́блячий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до гнобити 1).

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. гноблячий — гно́блячий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. гноблячий — ГНО́БЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гноби́ти 1; // У знач. прикм. Ленін вважав, що, проводячи інтернаціоналістську політику пролетаріату, соціал-демократи гноблячої нації повинні відстоювати свободу відокремлення пригноблених країн (Біогр. Леніна, 1955, 150).  Словник української мови в 11 томах