гноблячий

ГНО́БЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гноби́ти 1;

// У знач. прикм.

Ленін вважав, що, проводячи інтернаціоналістську політику пролетаріату, соціал-демократи гноблячої нації повинні відстоювати свободу відокремлення пригноблених країн (Біогр. Леніна, 1955, 150).

Значення в інших словниках

1. гноблячий — гно́блячий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. гноблячий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до гнобити 1). || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови