голосіння

голосі́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. голосити I 1), 2) і звуки, утворювані цією дією.

2》 Старовинні народні обрядові пісні (на похоронах, весіллі і т. ін.); плач.

Значення в інших словниках

1. голосіння — голосі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. голосіння — (над мерцем) заводи, заводини, голосьба, плач; (за ким) тужба, побивання; Р. лемент, КРИК, ридання.  Словник синонімів Караванського
3. голосіння — ГОЛОСІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. голоси́ти¹ 1, 2 і звуки, утворювані цією дією. Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа?...  Словник української мови у 20 томах
4. ГОЛОСІННЯ — • ГОЛОСІННЯ , тужіння, плачі — жанр усної народної поетичної творчості, пов'язаний з похоронними та ін. обрядами. Виникли в первіснообщинному суспільстві як вияв жалю за померлим.  Українська літературна енциклопедія
5. голосіння — див. крик  Словник синонімів Вусика
6. голосіння — Обов'язкове оплакування померлих, тісно пов'язане з похоронним обрядом або поминальними святами глибокої давнини, окремий жанр усної словесності; за народними віруваннями українців мрець — небезпечний демон і одночасно доброчинець...  Універсальний словник-енциклопедія
7. голосіння — ГОЛОСІ́ННЯ (плач-пісня на похоронах та в деяких інших обрядах), ПЛАЧ, ТУЖІ́ННЯ, ПОБИВА́ННЯ, ТУЖБА́ рідше, ЗАВО́ДИНИ розм., ЗА́ВОДИ розм., ПРИЧИТА́ННЯ розм., ПРИЧИ́ТУВАННЯ розм.  Словник синонімів української мови
8. голосіння — Голосі́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. голосіння — ГОЛОСІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. голоси́ти¹ 1, 2 і звуки, утворювані цією дією. Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? (Л. Укр., І, 1951, 41); Почалося прощання, обнімання, почувся плач, голосіння (Мирний, II, 1954, 300); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
10. голосіння — Голосіння, -ня с. Плачъ, рыданіе, жалобное причитаніе. Мати не почула її голосіння, що так і ридає. Кв.  Словник української мови Грінченка