голубчик

голу́бчик

-а, ч., розм.

Ласкаве звертання до кого-небудь.

|| ірон. Звертання або прикладка з відтінком погрози, осуду, зневаги.

Значення в інших словниках

1. голубчик — голу́бчик іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. голубчик — Голуб, голубок, (вона) голубка, голубонька, (воно) голуб'ятко  Словник чужослів Павло Штепа
3. голубчик — ГОЛУ́БЧИК, а, ч., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь або прикладка до такого звертання. – Таточку-голубчику .. се мені навдивовижу! Як таки можна, щоб сонечко стояло, а щоб земля ходила? (Г. Квітка-Основ'яненко); – Іваночку! Голубчику!..  Словник української мови у 20 томах
4. голубчик — А, ч., див. голубий.  Словник сучасного українського сленгу
5. голубчик — див. дитина; коханий  Словник синонімів Вусика
6. голубчик — Голу́бчик, -ка, -кові, -чику! -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. голубчик — ГОЛУ́БЧИК, а, ч., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь. — Іваночку! Голубчику!.. Не знаю, що мені, але боюся, страшенно боюся бути сама (Фр., І, 1955, 90); [Бабуся:] І сказала б тобі, голубчику, та й сама не знаю (Мик., І, 1957, 481); // ірон.  Словник української мови в 11 томах
8. голубчик — Голубчик, -ка м. ум. отъ голуб.  Словник української мови Грінченка