голубчик

ГОЛУ́БЧИК, а, ч., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь.

— Іваночку! Голубчику!.. Не знаю, що мені, але боюся, страшенно боюся бути сама (Фр., І, 1955, 90);

[Бабуся:] І сказала б тобі, голубчику, та й сама не знаю (Мик., І, 1957, 481);

// ірон. Звертання або прикладка з відтінком погрози, осуду, зневаги.

— Ага, голубчику, ось коли ти до нас попався (Вас., IV, 1960, 29);

[Солтис:] Держіть його. В’яжіть. Саме його нам і треба. Довго ми тебе шукали, голубчика (Собко, П’єси, 1958, 16).

Значення в інших словниках

1. голубчик — голу́бчик іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. голубчик — -а, ч., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь. || ірон. Звертання або прикладка з відтінком погрози, осуду, зневаги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голубчик — Голуб, голубок, (вона) голубка, голубонька, (воно) голуб'ятко  Словник чужослів Павло Штепа
4. голубчик — ГОЛУ́БЧИК, а, ч., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь або прикладка до такого звертання. – Таточку-голубчику .. се мені навдивовижу! Як таки можна, щоб сонечко стояло, а щоб земля ходила? (Г. Квітка-Основ'яненко); – Іваночку! Голубчику!..  Словник української мови у 20 томах
5. голубчик — А, ч., див. голубий.  Словник сучасного українського сленгу
6. голубчик — див. дитина; коханий  Словник синонімів Вусика
7. голубчик — Голу́бчик, -ка, -кові, -чику! -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. голубчик — Голубчик, -ка м. ум. отъ голуб.  Словник української мови Грінченка