голубчик —
голу́бчик іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
голубчик —
-а, ч., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь. || ірон. Звертання або прикладка з відтінком погрози, осуду, зневаги.
Великий тлумачний словник сучасної мови
голубчик —
ГОЛУ́БЧИК, а, ч., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь або прикладка до такого звертання. – Таточку-голубчику .. се мені навдивовижу! Як таки можна, щоб сонечко стояло, а щоб земля ходила? (Г. Квітка-Основ'яненко); – Іваночку! Голубчику!..
Словник української мови у 20 томах
голубчик —
А, ч., див. голубий.
Словник сучасного українського сленгу
голубчик —
див. дитина; коханий
Словник синонімів Вусика
голубчик —
ГОЛУ́БЧИК, а, ч., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь. — Іваночку! Голубчику!.. Не знаю, що мені, але боюся, страшенно боюся бути сама (Фр., І, 1955, 90); [Бабуся:] І сказала б тобі, голубчику, та й сама не знаю (Мик., І, 1957, 481); // ірон.
Словник української мови в 11 томах
голубчик —
Голубчик, -ка м. ум. отъ голуб.
Словник української мови Грінченка