гомоніти

гомоні́ти

-ню, -ниш, недок.

1》 Розмовляти тихо, приглушено.

2》 перен. Видавати безладні звуки; шуміти.

Значення в інших словниках

1. гомоніти — гомоні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гомоніти — Говорити <�розмовляти> тихцем; (з нст. сл. що) розповідати, подейкувати; (- хвилі) шуміти; (- голоси) не замовкати.  Словник синонімів Караванського
3. гомоніти — [гомоун’ітие] -н'у, -мониш, -мониемо, -мониете; нак. -мони, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. гомоніти — ГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. Розмовляти тихо, приглушено. Довгенько гомоніли пани між собою, а ще довше після того мовчали (Марко Вовчок); Діди, запаливши люльки, сиділи .. і гомоніли собі коло вогню (І. Багряний); В кімнаті моїй тихо.  Словник української мови у 20 томах
5. гомоніти — див. говорити  Словник синонімів Вусика
6. гомоніти — РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. гомоніти — ГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. Розмовляти тихо, приглушено. Довгенько гомоніли пани між собою, а ще довше після того мовчали (Вовчок, І, 1955, 119); В кімнаті моїй тихо. За причиненими дверима ще й досі гомонять старі (Кол., На фронті..  Словник української мови в 11 томах
8. гомоніти — Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Гліб. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Ном. № 13590. руками гомоніти. Шутливо: писать. Ком. Пр. № 870.  Словник української мови Грінченка