Значення в інших словниках
-
гончак —
гонча́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
гончак —
ГОНЧА́К, а́, ч., мисл. Собака гончої породи; гончий. Треба вам знати, що звір, – коли його піднімуть і поженуть гончаки, – робить коло (Остап Вишня); Навздогін лунає сміх поповича, запізніле валування гончаків і старого пса... (М.
Словник української мови у 20 томах
-
гончак —
ГОНЧА́К (мисливський собака), ГО́НЧИЙ, ГО́НЧА, ДО́ЙДА заст. Треба вам знати, що звір, — коли його піднімуть і поженуть гончаки, — робить коло: і заєць, і лисиця, і вовк (Остап Вишня); Тільки що вони поховались, як зашамкотіли кругом землянки гончі...
Словник синонімів української мови
-
гончак —
ГОНЧА́К, а́, ч. Гончий собака. Треба вам знати, що звір, — коли його піднімуть і поженуть гончаки, — робить коло (Вишня, II, 1956,122); *У порівн. [Вітровий:] Спитай у Романюка, чого трудоднів у кожного багато, а бур’яни на полях, а на фермах свині, як гончаки (Корн., II, 1955, 220).
Словник української мови в 11 томах
-
гончак —
Гончак, -ка м. 1) Пловучая мельница. Левч. 70- 2) Родъ судна. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка