гоній

гоні́й

-я, ч., іст.

Той, хто збирав у волості селян для сплати податків.

Значення в інших словниках

1. гоній — Гоній, -нія м. Избранное, въ числѣ нѣсколькихъ, крестьянскимъ обществомъ лицо, на обязанности котораго лежитъ собирать въ волость крестьянъ для взноса податей. (Харьк?).  Словник української мови Грінченка