Значення в інших словниках
-
господарити —
господа́рити дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
-
господарити —
ГОСПОДА́РИТИ, рю, риш, недок., діал. Господарювати. Рифка господарила дома, варила, прала, рубала дрова, шила і мила (І. Франко); Прийшов час і Фушер помер. Його наслідники жили ще якийсь час у сім домі і господарили так, що дім мусили продати (О. Маковей).
Словник української мови у 20 томах
-
господарити —
див. господарювати; працювати
Словник синонімів Вусика
-
господарити —
ГОСПОДАРЮВА́ТИ (займатися господарством), ХАЗЯЙНУВА́ТИ (ХАЗЯЇНУВА́ТИ рідше), ГОСПОДА́РИТИ рідше, ХАЗЯЮВА́ТИ рідше; ГАЗДУВА́ТИ діал. (перев. про сільське господарство). — Накупимо волів та коней та будемо господарювати (І.
Словник синонімів української мови
-
господарити —
ГОСПОДА́РИТИ, рю, риш, недок., діал. Господарювати. Рифка господарила дома, варила, прала, рубала дрова, шила і мила (Фр., V, 1951, 285); Прийшов час і Фушер помер. Його наслідники жили ще якийсь час у сім домі і господарили так, що дім мусили продати (Мак., Вибр., 1954,151).
Словник української мови в 11 томах
-
господарити —
Господарити, -рю, -риш гл. = господарювати. Нема там нікого, сам як прийде, сам і господарить як хоче. Драг. 81. Козаченьки в Волощині господарити хотять. Млр. л. сб. 183, 184.
Словник української мови Грінченка