гучний
гучни́й
-а, -е.
1》 Який дзвінко лунає, якого далеко чути; дзвінкий, голосний.
|| Який утворює або здатний утворювати голосні, дзвінкі звуки.
2》 Те саме, що бучний.
3》 Який став широко відомим; який набув великого розголосу.
4》 перен. Пишномовний, багатообіцяючий.
Великий тлумачний словник сучасної української мови