гільце

гільце́

-я, с., етн.

Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля.

Значення в інших словниках

1. гільце — гільце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири гільця́  Орфографічний словник української мови
2. гільце — ГІЛЬЦЕ́, я́, с., етн. Обрядове деревце українського весілля, прикрашене квітами, ягодами, колосками і т. ін. У суботу вранці молода із старшою дружкою скликала дружок і свах вити гільце (з народної творчості); Настина світлиця убрана по-весільному ..  Словник української мови у 20 томах
3. гільце — ГІЛЬЦЕ́ (весільне дерево), ГІ́ЛЛЯЧКО, ВИЛЬЦЕ́ (ВІЛЬЦЕ́). Весілля першого дня — ото тільки весілля! І небагато п'ють, і молода сидить на посаді з дружками, і дружки співають, і на столі гільце та коровай (І.  Словник синонімів української мови
4. гільце — Гильце́ і гільце́, -ця́, -цю́; ги́[і́]льця, ги́[і́]лець гільце́, -ця́, -цю́; див. гильце́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гільце — ГІЛЬЦЕ́, я́, с., етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному..  Словник української мови в 11 томах
6. гільце — Гільце, -ця с. 1) = вильце. Чуб. V. 187. 2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ кѵпальскія пѣсни; наз. оно также Мареною. Чуб. ІІІ. 195.  Словник української мови Грінченка