двоїння

двої́ння

-я, с.

Дія за знач. двоїти і стан за знач. двоїтися.

Значення в інших словниках

1. двоїння — двої́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. двоїння — ДВОЇ́ННЯ, я, с. Дія за знач. двої́ти і стан за знач. двої́тися. Дитину, що захворіла на дифтерію, уражає також тимчасовий параліч очних м’язів (двоїння в очах) (Шк. гігієна, 1954, 309). ∆ Двої́ння па́ру — переорювання пару.  Словник української мови в 11 томах