Великий тлумачний словник сучасної мови

дзеленчати

дзеленча́ти

-чу, -чиш, недок.

Видавати дзвінкі звуки (про дзвоник, скляні і т. ін. предмети); дзвонити, дзвеніти.

|| перен. Те саме, що дзижчати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. дзеленчати — дзеленча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. дзеленчати — див. дзвеніти; дзвонити; звучати  Словник синонімів Вусика
  3. дзеленчати — ДЗВЕНІ́ТИ (видавати або утворювати чим-небудь високий, протяжний металевий звук), БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ, БРИНЬЧА́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм. (перев. про скло, посуд тощо). Хакають пилки і дзвенить сокира (Ю.  Словник синонімів української мови
  4. дзеленчати — ДЗЕЛЕНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. Видавати дзвінкі звуки (про дзвоник, скляні і т. ін. предмети); дзвонити, дзвеніти. Дзеленчить довго й тоненько дзвоник (Вас., І, 1959, 210); Від міцного кроку дзеленчить скло (Донч.  Словник української мови в 11 томах