дивувати

дивува́ти

-ую, -уєш, недок.

1》 перех. і без додатка. Викликати подив, здивування в кого-небудь, вражати незвичайністю чогось.

2》 неперех. Те саме, що дивуватися.

Значення в інших словниках

1. дивувати — дивува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дивувати — Викликати подив, здивовувати, вражати, чудувати, пантеличити, збивати з пантелику, сил. ошелешувати, приголомшувати; Б. З. дивуватися, чудуватися; док. ЗДИВУВАТИ, сил. г. заскочити.  Словник синонімів Караванського
3. дивувати — ДИВУВА́ТИ (викликати подив незвичайністю), ВРАЖА́ТИ, ЧУДУВА́ТИ розм., ЗАЧУДО́ВУВАТИ розм.; ПРИГОЛО́МШУВАТИ (надто сильно дивувати); ЕПАТУВА́ТИ книжн. (порушенням загальноприйнятих норм, правил). — Док.  Словник синонімів української мови
4. дивувати — ДИВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. і без додатка. Викликати подив, здивування в кого-небудь, вражати незвичайністю чогось. — Вродою все я село дивувала! Та через вроду либонь і пропала! (Щог.  Словник української мови в 11 томах
5. дивувати — Дивувати, -вую, -єш гл. 1) Удивлять. 2) Удивляться. Ви йому не дивуйте: в його така повичка. Н. Вол. у. Нема чого дивувати, така була й її мати. Мет. 235. дивом дивувати. см. диво.  Словник української мови Грінченка