дикун
дику́н
-а, ч.
1》 Людина з племені, яке перебуває на рівні первісної культури.
2》 перен., розм. Відлюдна, сором'язлива людина.
3》 рідко. Про дику рослину.
4》 розм. Той, хто відпочиває, подорожує без путівки, приватно.
Великий тлумачний словник сучасної української мови