Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
дикунець —
дикуне́ць іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
дикунець —
ДИКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до дику́н. *У порівн. Малі стрибають, верещать, трублять — як малі дикунці (Вас., II, 1959, 241).
Словник української мови в 11 томах