Значення в інших словниках
-
димище —
дими́ще іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
димище —
ДИМИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до дим 1. Кругом чорний морок, димище та курище розіп’ялося (Мирний, IV, 1955, 292); І десь на безлюдді, в крутім димищі.. Почув я в будинку, в огні, на горищі, Тремтячі дитячі два голоски (Мал., Звенигора, 1959, 323).
Словник української мови в 11 томах