Великий тлумачний словник сучасної мови

димка

ди́мка

-и, ж.

1》 заст.Товста бавовняна тканина, перев. смугаста.

2》 перен., рідко. Саморобна горілка-сирець; самогон.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. димка — ди́мка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. димка — ди́мка спідниця із грубого полотна (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. димка — див. марево  Словник синонімів Вусика
  4. димка — ГОРІ́ЛКА (алкогольний напій), ГІРКА́ розм., ЗІ́ЛЛЯ розм., ЗЕЛЕ́НИЙ ЗМІЙ ірон., ВЕСЕЛУ́ХА жарт., АДА́МОВІ СЛІ́ЗКИ жарт., ГРІ́ШНА ВОДА́ жарт., ЖИВИ́ЦЯ жарт., СКЛЯНИ́Й БОГ жарт., ОЧИ́ЩЕНА заст., ПІ́ННА заст., ШНАПС розм., заст., ГОРІ́ВКА діал., ТРУ́НОК діал.  Словник синонімів української мови
  5. димка — ДИ́МКА, и, ж. 1. рідко. Те саме, що серпа́нок. Обличчя зорі ясночоле засяє у очі мої, крізь вікна кружлятиме поле і в димці блакитній гаї (Сос., II, 1958, 192). 2. заст. Товста бавовняна тканина, перев. смугаста.  Словник української мови в 11 томах
  6. димка — Димка, -ки ж. 1) ум. отъ дима. 2) Выбойчатая полосатая юбка. Н. Вол. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = димна. Вх. Лем. 410.  Словник української мови Грінченка