дислексія
дислексі́я
-ї, ж., мед.
Нездатність навчитися читати.
Набута дислексія — загальна назва для будь-якої дислексії у індивіда, який спершу читав нормально.
Пряма дислексія — форма набутої дислексії, за якої пацієнт може читати слова вголос, але не розуміє їх.
Фонологічна дислексія — форма набутої дислексії, яка характеризується проблемами навчання вимовлянню слів.
Великий тлумачний словник сучасної української мови