Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
добича —
Здобич, здобуток
Словник чужослів Павло Штепа
добича —
ДОБИ́ЧА, рідко ДО́БИЧ, і, ж., розм. 1. Те, що захоплено з боєм у ворога. Та без серця і без жалю, Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої [своєї] (Рудан., Тв., 1956, 76); — Як послужить доля, то сього року буде велика добич.
Словник української мови в 11 томах