здобич
здо́бич
-і, ж.
1》 Добуте, захоплене і т. ін. на полюванні, у бою, з надр землі тощо.
2》 Те, що є предметом полювання, ловлі, захвату і т. ін.; жертва.
3》 розм. Те саме, що здобуття.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиздо́бич
-і, ж.
1》 Добуте, захоплене і т. ін. на полюванні, у бою, з надр землі тощо.
2》 Те, що є предметом полювання, ловлі, захвату і т. ін.; жертва.
3》 розм. Те саме, що здобуття.
Великий тлумачний словник сучасної української мови