Значення в інших словниках
-
добродійка —
добро́дійка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
добродійка —
ПА́НІ невідм. (у формі ввічливого звертання, при називанні), ДОБРО́ДІЙКА, ПА́НІЯ розм., ПА́НЯ розм., МАДА́М заст., ірон.; ПАНІМА́ТКА (ПАНЬМА́ТКА) заст. (при звертанні молодших жінок до старших, чоловіків до жінок).
Словник синонімів української мови
-
добродійка —
Добро́дійка, -ки, -ці; -дійки, -дійок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
добродійка —
ДОБРО́ДІЙКА, и, ж., заст., розм. Жін. до добро́дій. Добродійка Анна прижмурила очі, сперла втомлену голову на високе поруччя софи (Коб., II, 1956, 264); [Кіндрат:] Добродійко! не думав я нікому Хвалитися про те, що маю в серці (Сам.
Словник української мови в 11 томах
-
добродійка —
Добродійка, -ки ж. 1) Благодѣтельнница. 2) Сударыня. «Так ти на тім світі була?» — Була, моя добродійко. — «Що ж ти там бачила?» — Усе бачила, добродійко, що діється з грішними душами. ЗОЮР. І. 304. 3) Госпожа. Добродійка N сіми днями виїхала звідси.
Словник української мови Грінченка