добродій
добро́дій
-я, ч.
1》 Дорослий чоловік, перев. з привілейованих верств суспільства.
|| Форма ввічливого звертання до такого чоловіка.
2》 розм. Те саме, що добродійник.
3》 ірон. Про лиху, ненависну, небезпечну людину.
Великий тлумачний словник сучасної української мови