добротний

добро́тний

-а, -е.

Добре зроблений; вигот. з доброго, високоякісного матеріалу; доброякісний.

|| Міцний.

|| Дуже добрий, високої якості.

Значення в інших словниках

1. добротний — добро́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. добротний — Доброякісний, високоякісний; (стіл) міцний, добрий; (- сукно) цупкий, надійний; добрячий, добрящий.  Словник синонімів Караванського
3. добротний — Високосортний, високоякісний, відбірний, гарний, годящий, добренний, добрий, доброякісний, добрячий, елітний, модний, незавалящий, першосортний, пригодний, путній, путящий, хороший Фразеологічні синоніми: вищого гатунку; вищого класу; вищого сорту; екстра класу; першопкюрту  Словник синонімів Вусика
4. добротний — ДОБРО́ТНИЙ (зроблений добре, з високоякісного матеріалу), ТРИВКИ́Й розм.; ДОБРОЯ́КІСНИЙ, ВИСОКОЯ́КІСНИЙ, Я́КІСНИЙ розм. (який цілком задовольняє певні вимоги). — На рами можна й сосну брати, а таку деревину тільки для шаф красивих, добротних... (А.  Словник синонімів української мови
5. добротний — ДОБРО́ТНИЙ, а, е. Добре зроблений; вигот. з доброго, високоякісного матеріалу; доброякісний. Немає тут похилих хатин під соломою — виросли добротні будинки під залізом і черепицею (Цюпа, Україна..  Словник української мови в 11 томах
6. добротний — Добротний, -а, -е Прочный, плотный, надежный. Чоботи шкапові добротні. Добротна кожушина. Черном.  Словник української мови Грінченка