доброчинниця

доброчи́нниця

-і.

Жін. до доброчинець.

Значення в інших словниках

1. доброчинниця — ДОБРОЧИ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до доброчи́нник. Волинська доброчинниця Гальшка Острозька у своєму заповіті також не забула артистів: “Челяді, яка належить до церковних співаків, наділити по 90 злотих” (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
2. доброчинниця — Доброчи́нниця, -ці; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)